Сходження на Казбек

Восхождение на Казбек

Сходження на Айленд-Пік

Восхождение на Айленд-Пик

Велоекспедиція Грузія 2015

Велоэкспедиция Грузия 2015

Велоекспедиція Туреччина 2015

Велосипедная экспедиция с восхождением на Арарат

Говерла-2015. Вершина

Полонина Гропа в перший день нас зустріла привітно, радісно, сонечко світило в писок, гріло, на небі трохи бігало баранчиків-хмаринок.
Можна було і в цей день постаратись і на вершину, але воно нам тре'! Друзяки приїхали насолодитись Говерлою, а не...

А двоє наших, Юрко і Сергій, в цей час уже протоптали стежку до колиб, під Петросом, прибрали в одній із них, і спробували піти теж на вершину Петроса.
Ага, щас!
Снігу по самі помідори, можна і поморозити! Так і залишились на ніч у колибі.

Ранком наступного дня встали ні світ, ні зоря, о п'ятій годині, почухали... :) потилиці, бо надворі було не дуже файно, небо затягнуло сірим, набундюченим лантухом, який грозився розірватися негодою.
Вівсянка, сер!

І пішли.
Сніг у лісі добре втоптаний
На межі лісу
 Снігу стало трохи більше, він був м'яким, рихлим, і ми частенько провалювались!

Морозний Петрос вдалині
На передвершинному гребені стало дути непадецкі, і дехто утеплився! Ми стали зразу помітними, мабуть, аж із Петроса!


Ті, що йдуть в туман. Говерла приховала на секундочку свою голівку.


Колиба еко-пункту зустріла причиненими дверима, затишком. Тут швиденько закип'ятили води, перекусили, попили чаю. Залишивши речі, пішли на вершину. Слідом за нами піднімалась група-троє дорослих, дитина, і славний песик!



Передвершинний гребінь
Слава Україні! Героям Слава!
Вершина!
Ось такий милий цуцик теж вийшов на Говерлу
На гору вийшли:
Денис

Михайло
 Олексій
 Олександр  У якій же позі можна завжди зловити фотографа?
 Цього разу ми не скакали, але дехто став майже рачки!
 Віта

Марина


Ми знову, в черговий раз, спускаємось вниз, "в суєтність міст, і потоки машин..."
 По дорозі, при стежині, зустріли... Червону Шапочку, правда шапочка у неї посиніла від морозу...
Забрали з собою, відігріли, напоїли, нагодували, і додому завезли!

Ну що, їдемо в гори?

Говерла-2015

Повернувся з групою в суботу з Карпат.
Багато вихідних на роботі, відпустки, тому, щоб не втрачати час і не нудитись у Києві, махнули на два деньки під Говерлу з Петросом. Двоє учасників самостійно пішли на сходження на Петрос, а я з переважною більшістю-на акліматизацію для сходження на Говерлу.
Будинки Козьмещика
На стежці до полонини Гропа
На лісових стежках ще доволі снігу, проте сонячні промені все сильніше прогрівають землю і снігова ковдра доволі швидко тане.
У сосновому лісі
У сосновому лісі
У перший, по приїзду, день погода стояла чудова, світило сонечко, горобці, і інші орли вільно літали в небі, одні аж під хмарами, інші-між гілками лісу, чатуючи щоб ті, верхні, не надерли хвостів малим.
Підйом на полонину Гропа
Покинуті колиби полонини Гропа
Колись тут буяло життя пастухів, мукали корови, мекали вівці, бекали барани, гавкали собаки, пастухи збирали молоко, робили бринзу, сир, інколи пили горілку...а зараз нічого цього немає, лише покинуті, напіврозвалені колиби зустрічають подорожників пустими, роззявленими ротами дверей, і очицями віконець.
Ніхто не мекає і не бекає...
Полонина Гропа. Видно Говерлу.
Полонина Гропа
Полонина Гропа
На полонині посиділи в/під колибою, вмололи пару банок консервів з хлібом, відхекались і...побігли вниз, в притулок, до газди Василя.

Років два тому дорогу до Козьмещика впорядкували, всипали жорствою, підлатали місцями. Потихеньку лісовози(Національний парк, до речі!) приводять її в звичний для цих місць вигляд. Те, що тут нацпарк-не спиняє нікого, десять машин-сюди, парочка-туди...гешефт гарний!
Туристи?
Які туристи?


Акліматизація пройшла чудово!

Велогонщик встановив світовий рекорд швидкості

Французький велогонщик Ерік Барон(Червоний барон) встановив новий світовий рекорд швидкості пересування на велосипеді. 54-річний спортсмен розігнався на гірському велосипеді по снігу до 223,3 км/год. на спеціально спорудженому у французьких Альпах треку.

Заїзд відбувався в горах на висоті 2700 метрів над рівнем моря. Метою гонщика було перевищити позначку в 222,22 км / год.

Велосипедна подорож із Лхаси в Катманду

Тотемний стовп. Тасманія
Велосипедна подорож із столиці Тибету Лхаси, в Катманду, Непал. Нічого б в такій мандрівці не було б екстраординарного якби не той факт, що британець Пол Прітчарт(Paul Pritchard) має паралізовану праву частину тіла!

У минулому Пол був скелелазом, і в 1980-90-ті роки вважався чи не найсильнішим у всій Великій Британії. Завдяки йому, і його книзі світ взнав про існування найдивовижнішого скельного витвору на планеті-так званого Тотемного стовпа(Totem Pole) який знаходиться на мисі Хей (Cape Huay), на південному сході острова Тасманія. 

Ширина цього дивного долеритового стовпа всього чотири метри в основі, і має він висоту 65 метрів!. Подібні скельні породи можна зустрічати в різних місцях, де в минулі часи були виверження вулканів! 
Скелелаз на Тотемному стовпі. Острів Тасманія
Такі я бачив, наприклад, на схилах Ельбрусу, коли виводив групи на акліматизацію до Льодової бази і водоспаду "Дівочі коси"перед сходженням на Ельбрус. Є базальтово-долеритові виходи, схожі на труби оргАну, і біля поляни Азау, в тому ж таки Приельбруссі. Але всі вони порівняно із Тотемним-крихітки! 
Тотемний стовп. Скелелаз при проходженні Тотемного стовпа.
Тотемний стовп-бажана ціль для багатьох скелелазів світу! Під час одного з таких сходжень, у 1998 році, падаючий камінь попав у Пола, пробивши йому голову, спричинивши тим параліч правої частини тіла, втрату пам'яті, та проблеми з мовленням. 
Тотемний стовп. Тасманія
Багато хто після подібного звикається з думкою про інвалідність, але Пол не здався! Довгі роки тренувань і жага до життя змусили хворобу відступити, і у 2011 році Пол проходить скельний маршрут в Уельсі, а наступного року їде у весільну подорож із своєю дружиною з Тибету в Непал, добираючись при цьому аж в базовий табір Евереста! 
Канатоходець на Тотемному стовпі.
Ще одним дивним моментом у всій цій історії є те, що дружина Пола, Керол Херст (Carol Hurst), теж інвалід. Вона страждає артритом!
Разом вони проїхали на велосипедах 1150 кілометрів через Гімалаї! Фіналом став короткометражний фільм, який я всім пропоную переглянути!

Поетичне тренування

Другий виїзд всього у новому році.
Холодний старт-плюс 1,5 км.
Підступне зранку небо,як та жінка, поманило блакитним блиском,обіцяючи казкову насолоду. Набутий досвід кричав:
- Не вір,це омана! 

Але відгодована на три кіло,за святки,дупа, хотіла пригод, і, вмостившись двома м'якими половинками, на сідельце фі'зі'к, спочатку поморщилась і посвербіла,згадуючи призабуті враження, а потім вгомонилась. Зрідка,то одна, то друга половинка починали між собою суперечку, кому важче, тоді хазяїн їх відривав від тепла і заставляв танцювати буґі-вуґі, весело дзеленькаючи дзвоником.
Небо, до того часу набурмосилось, завагітніло хмарами у сірому лантусі, які погрожували відійти водами, густий, наче мамин кисіль, вітер(о, вітер!) грався лісапєтом і тілом на ньому, як кулькою від пінг-понгу, прагнучи вгомонити їх завзятість. За містом він був хоч трохи передбачуваний, а от між будинками ставав схожим на броунівський рух, або автомобільний рух у якомусь місті пакістанщини чи багатошарової індійщини.
Гострі,холодні голки його дихання забирались глибоко в легені, баф на писку не допомагав а заважав, прагнучи залізти у відкритий рот разом із шмарклями, якы стікали по обидва боки шнобеля.
Дупа радісно відсигналила, коли керманич повернув назад, і, радісно дзеленькнувши двокульковим дзвоником, із задоволенням вмостилась на вузьке, притерте сідло.
Вітер сказився, прагнучи заморозити дзвіночок, який тепер прийняв на себе всю силу його дихання. Він то виринав раптово із-за якогось будинку,то, підштовхуваний черговою тарадайкою ззаду, прагнув зіпхнути верткого лісапєдіста з дороги.

Хай йому грець,подумав кеп, на сьогодні досить, знімаючи дупу з сідла біля самої хати, і вносячи її всередину. Приємне тепло охопило тіло, дупу і дзвоники, занурені в гарячу воду ванни, і розлилось всередині духмяним ягідним чаєм.
Лєпота!