Івано-Франківськ.

Івано-Франківськ. Неподалік від того місця, де зустрічаються дві річки, Солотвинська Бистриця та Бистриця Наддвірнянська, колись давно, аж у 1662 році, польський коронний гетман Стас Ревера Потоцький, кажуть поставив свій намет. Намет стояв у одному з двох сіл-Заболоття та Княгинине, які і стали пізніше фундаментом міста.

Це місце йому сподобалось, він тут трішки поганяв своїх хортів за зайцями, попив міцної смаги(ага, всі так повірили наче він не пив!), віддихнув, набрався сил, а щоб і у майбутньому сюди приїжджати-намет залишив. Але ж нєгоже коронному гетману спати у якомусь там наметі, тому йому побудували будинок, потім ще, ще, ще, потім палац, фортецю, знов будинок, і знов...і назбиралося тих будинків на ціле місто.
Так і називалося те місто-Станіславів, по імені Стасика Потоцького!



І прочули про теє дивнеє місто багато люду, а коли Стас домігся для міста магдебурського права, то потянулись туди ще більше.
У Стасика, а потім у його сина Андрія були пеньондзи, багато пеньондзів, а пеньондзи дуже люблять євреї, вірмени...а, іще жінки! Тому через певний час тут уже було до біса і перших, і других, і третіх!



Син Стаса, Андрій, обніс місто валами і запросив туди вірменів із сусідньої Молдови та Угорщини. Евреї приїхали самі.
Хто хоче більше прочитати про ті часи-нехай читає історію, або хоч би вікіпєдію.



Вирішили і ми, з подругою теж там відмітитись якось. Якось наступило ще минулого року і ми гайнули у місто Стасика. Зупинились у красивому, невеличкому готелі Аускопрут(насилу вимовив!), тихо, затишно, ніхто не гамселить у барабани. не дує в трубу...не верещить, кайф! А нє, кайф пізніше був...
Так от і пішли ми згодом у місто...



Найстаріший будинок у сучасному І-Ф якраз і є отой самий(та нє, намет уже давно пропав, ще до євреїв та вірмен!) палац Стаса Потоцького, побудований палац був у 1682 році. Потім, у 1703 році з'явився парафіяльний костел Діви Марії. У цей же список мала б потрапити і міська Ратуша, але вона була пере/добудована ще після Першої Світової війни. Стас Потоцький би її не взнав.
Саме на цій Ратуші, у 1990 році, був піднятий перший жовто-блакитний прапор сучасної України.



У 1801 році Австрія викупила у Потоцьких місто, яке ще з 1772 року називалось просто Станіслав, без ів. З 1918 року по 1939 знову Станіславів, потім Совєти знову повернули(з чого б це?) австрійську назву-Станіслав, а у листопаді місяці 1962 року всіх уже так за...мучило прибавляння/віднімання отого хвостика ів, що місту дали назву по імені українського каменяра Івана Франко.Відтоді місто зветься Івано-Франківськ.
У місті ще є залишки Мурів, прямо у центрі міста, вони зараз більше схожі на сміттєзвалище, ніж на залишки твердині, а міський парк і є останками отого самого віковічного дубового лісу, повного звірини, біля села Заболоття.







Варто уваги у Франику:
1. Міська ратуша, 49. 5 метра
2. Художній музей-бароковий ансамбль
3. Пам'ятник Адау Міцкевичу
4. Обласна філармонія
5. Палац Потоцьких
6. Покровський собор
7. Вірменська церква
8. Станіславівський некрополь, залишки кладовища, яке при радянській владі було знищене і перетворене на сквер, проте декілька могил вціліло.

В Івано-Франківську взагалі цікаво, місто з кожним роком причепурюється все більше і більше.
Поїдьте-подивіться!

0 коментарі:

Дописати коментар