Ельбрус, частина 2

Іще трішки буковок та фотографій про сходження на Ельбрус, у вересні цього року.
Ось така красуня Ушба в оточенні легендарних вершин - Шхельди(освітлений двозуб справа, за хребтом), піка Щуровського(пірмідка посередині), масиву Чатин-Тау за ним, показалась нам зранку.


І уже на підйомі з протилежного боку виглянув красень Ельбрус.
За спиною перевал Терсколак(права улоговина,3600м). Колись давно я його ходив.
Вийшли ми на гору Кезгенбаші запізно, о восьмій ранку(та подумаєш, скільки там йти...) наївно думаючи швидко впоратись...
На другій ступені зльоту дежав сніг...багато снігу. Стежки пропали десь під ним.
Але ж погодка радувала і Ельбрус підбадьорував!


На перевалі під вершиною Радянський Воїн прочитали записку туристів, яку були тут перед нами. І пішли до вершини. Мело снігом,дуло вітром, аж до кісток пробирало!

Вийшли. Он там, на хребті, якщо придивитись, можна побачити Сергійка.
-Он туди я скоро заберусь!, показує пальчиком Андрійко!
Живе все-таки у кожній людині отой первісний порив завойовника.
Класика-я і Ельбрус!

Потім був спуск.
Де сніг твердий-іти було добре, а от у камінні...
Гало справа від вершини Ельбрусу. Як райдуга.

А от спустились ми уже в повній темноті. Спускатись було важко, насамперед Ганнусі. Але трималась добре.
Ніч була чудовою!
Вид із мого балкону в сторону перевалу Ірикчат, на слідуючий день. Сушились зранку, відпочивали.
А на вершинах, де ми вчора були робилась ось така попа.


Надвечір  наче розпогодилось, Ганнуська відсиджувалась у наметі, з очей текли сльози(окуляри знімала), Андрій відколупував першу луску з лиця, і тільки ми з Сергійком були цілі.



Ушбинський льодовик навіть здалеку вражав своєю наприступністю...
красою

Ушба, дубль два, на слідуючий день. Це інший кадр, до речі.
Стояла чудова погодка
Паслись ті самі коні вдалині
І заходили у гості до нас
Поряд бігав суслик(є він там. є)
А ми збирались вниз
Сергій пішов "гуляти" в бік Ірикчату, а ми-вниз! До речі, Сергій ще досі на Кавказі, можливо десь у Грузії вже.


Ми ж за кілька годин їли вже у Усмана хічіни і пили пиво, хто хотів.
Завтра йдемо на гору.

Якщо у когось виникне бажання здійснити сходження на найвищу вершину Європи-гукайте, наступного разу то буде у травні наступного року. Перед цим можна піднятись на Говерлу взимку, наприклад.

Відкланююсь.

1 коментарі:

Очень-очень-очень! Нет слов как хорошо!

Дописати коментар