Сходження на Ельбрус

-Ого, скільки снігу!-вигукнув я, коли ми вийшли з автівки біля саклі Усмана, в селищі Ельбрус.
-Е-е-е, всьо лєто такая погода стаит,холодно,снєга много!-сказав пізніше Усман, махнувши на гори рукою. -Будєтє завтракать?

Усман, власник кафешки-саклі, що примостилась прямо на розвилці доріг - одна до підніжжя Ельбрусу, інша у ущелину Адилсу.

Нас у Газельці був десяток люду, власне ми втрьох, один росіянин, та ще парочка львів'ян з пшеками(поляки), що збирались для сходження на Ельбрус.
Почали подавати їжу, всі поїли, а ми...виявилось, що пшеки з'їли нашу яєшню поки ми дивились надворі на засніжені гори! 
От пся крев! 
Мусили замовляти ще раз!

Через півгодини нам накрили стіл, принесли їдло, але чи то інша порція, чи що, але не дуже пішло, ще й Усман, як завжди:
-...і за обслужіваніє 160 рублєй!
Наче бачити його заспане лице та ледь прикрите пузо було зранку нашою мрією! 
Поїли, перепакували речі, залишили у нього ж частину до нашого повернення і...пішли в бік ущелини Ірик.


Коли ти йдеш в десятий раз одним і тим же маршрутом, вже не бачиш новизни. Андрій і Ганнуся були там вперше, взагалі на Кавказі вперше! От і реакція була відповідною! А-а-а!, О-о-о! У-у-ух! Сфоткай! І он те!

Потім були гриби, багато грибів, ціла торба! До речі, ми їх всі не з'їли...

Вважаючи що ми пішли нижньою стежкою, складалось враження наче люди там не були цього сезону-малина звисала з кущів, як помідори! 
-Так уже, як помідори, скажете таке! 
Ну добре, хай як сливки!
Їли, йшли, збирали, йшли, їли,йшли, збирали, фотографували інколи, йшли...
Перша ночівля на межі лісу, погодка нас не радувала поки що, тож ставимо намет, розбираєм речі, Андрійко чистить грибочки...


Вже коли я майже заснув, поряд табором стала ще одна група, з якою попутно прийшов мій давній товариш і соратник по будівництву рятувального притулку на Ельбрусі-Сергій із славного білоруського Гомеля. Ганнуся його попередила,що я вже дрихну, тож побачились ми лише вранці наступного дня!
А ранок виявився ось таким!



Над ущелиною виднівся Ельбрус.

Але у нас інші плани-ми хочемо піднятись у ущелину Ірікчат...


Яка нависає над Іріком, найкращим у Приельбруссі!
З однією зупинкою на привал, милуючись на навколишні гори прийшли за три години на місце нашої стоянки.



Поряд паслись коні місцевих пастухів
Сергій показує Андрію та Ганнусі куди ми маємо забратись.
От вона й замислилась...чи може молилась, чи просто втомлена ось так сиділа...
Поки ми облаштовували табір

А коні в цей час ганяли по долині, як індійські скакуни у "Золоті МакКени"



А потім ми заснули, подивились ось на цю красу і заснули...


Завтра на гору. Акліматизація на вершину Кезгенбаші-одну з найкращих обзорних точок цього району.
Продовження буде...

Всі фото наші-Юрія, Андрія та Ганнусі.

4 коментарі:

Хорошо то ведь как! Душевно!

Было так классно-чудная компания, отсутствие больших толп на тропах и Горе, малина! А главное-ребятам понравилось!

Ух, я! А давай и ты?!

Дописати коментар