Йожики в тумані, або велосипедом по зачарованій Десні

-Й-й-й-о-ожик, й-й-о-жик!, - майже так і почався наш суботній виїзд по лісам/піскам між Десною та Київським морем, нагадуючи другу половину мого трека в Остер, Чернігівської області.
Збирались ми на Гонсалеса перехресті, щоб звідти стартувати на трек. Із щільного туману один за другим виникали конячки, сови, і листочки дубові велосипедисти на залізних кониках.

Як завжди трьох десь чи то проспали чи заблукали, тому сім дєвчонок парубків і прєдводітель у вигляді Ганночки рванули у білу млу без них. Парком, ліском, стежинкою, дачками і виїхали на берег Десни.
-Берег он там, не забуваємо милуватися чудовим краєвидом!, крикнула кулеметниця Анька, тицьнувши пальцем десь! Десь хлюпалась вода і інколи з білої імли проступали мертві з косами тіні поодиноких рибаків.


-Ні, кажу ж тобі, що не бачив я ще ні йожика, ні конячки! Так, обов'язково зателефоную коли побачу!

 - Та тут всього 20 см води, давайте форсуєм!
 Форсувати не хотілось...чомусь. Та й місток у двох сотнях метрів...
 Перша пасторальна зупинка. Недалеко, у воді хлюпався йожик  білий лебідь, зверхньо поглядаючи на якихось замурзаних істот на роверах.
 -Гулі, гулі, тась, тась, греби сюди ск...птахо, дам тобі шматок!
 Біла птаха не хотіла, тому їли самі свої бутерброди, сало, ковбаси, шоколади і цукерки. Хоч і не було...сала.
 Навіть Едик на фатбайку тут не рискнув їхати, перевів старанно. Ми ж не на гонках!
 Нарешті з'явилась якась вода, але то не Десна, то наче Старик був. Але по ньому навіть кораблі ходять! Де корабель? Нема, вже в тумані, о-о-он там!
 Бутери, ковбаса, батончики зробили свою справу і ми гайнули далі
 Вигляд ззаду
 Перед поїздкою я трішки переживав, що не зможу ганятися з молодими, ніч не спав, роздуми важкі, страхіття мучили. як мене будуть добивати чекати. Потім виявилось, що то марні побоювання, і я поповнив групу "Лосі".
 Лосі постійно зустрічали потім з туману конячок.

 Передостання зупинка на п'ять хвилин, далі шлях лише назад, додому.
А осіння Десна красива. Мабуть.

Де більше фоток?
А далі вже темно й нецікаво, пару км по бетонці, стежка, Вишгород, здрастуй Кийов, спасибі й до побачення всім!

0 коментарі:

Дописати коментар