Полосячив

Спочатку не дуже хотів нікуди їхати, лиш зранку трохи по волонтерським справам покатався, благо на роботі сьогодні маю вихідний, але вже виїжджаючи із складів...повернув ліворуч і поїхав через Труханів острів. Заспокоював себе, що лиш проїдусь по вже знайомому маршруту, бо там може бути маса народу, всі на пляжах, дарма що в країні війна. Зловив себе на думці, що і під час Другої Світової, певне, подібне було,хтось стріляв, хтось пив мохіто.

Але ж впертість далася взнаки, тому почав з невеличкого прискорення, думав, так і проїду аж до Деснянського мосту. Проїхав. Вагався ще чи не поїхати у парк на Чорториї, але все ж звернув додому. Втомився тому що, за всі попередні дні. Вже за пару км від хати нагнав мене сусід на Транспортері, почав пропонувати  чайку на ходу...твою дивізію, ще й знущається. Погнав його вперед, сів йому на хвіст, вийшла така собі гонка за лідером. Швидкість моментально зростає!

А дома мені сайт видає вітання-найкращий час, найбільша швидкість, персональний рекорд. Я фіґєю, дарагіє таваріщі! Приємно! А собі думаю-це ж на МТБ-шному лісапєті я, на резині кантрійній, 2.10, без контактних педальок, на самих звичайних топталках. Тобто можу ще скинути якихось, думаю, , секунд 30-35. Отже треба так і записати в цілі-виїхати з семи хвилин!

0 коментарі:

Дописати коментар