Поетичне тренування

Другий виїзд всього у новому році.
Холодний старт-плюс 1,5 км.
Підступне зранку небо,як та жінка, поманило блакитним блиском,обіцяючи казкову насолоду. Набутий досвід кричав:
- Не вір,це омана! 

Але відгодована на три кіло,за святки,дупа, хотіла пригод, і, вмостившись двома м'якими половинками, на сідельце фі'зі'к, спочатку поморщилась і посвербіла,згадуючи призабуті враження, а потім вгомонилась. Зрідка,то одна, то друга половинка починали між собою суперечку, кому важче, тоді хазяїн їх відривав від тепла і заставляв танцювати буґі-вуґі, весело дзеленькаючи дзвоником.
Небо, до того часу набурмосилось, завагітніло хмарами у сірому лантусі, які погрожували відійти водами, густий, наче мамин кисіль, вітер(о, вітер!) грався лісапєтом і тілом на ньому, як кулькою від пінг-понгу, прагнучи вгомонити їх завзятість. За містом він був хоч трохи передбачуваний, а от між будинками ставав схожим на броунівський рух, або автомобільний рух у якомусь місті пакістанщини чи багатошарової індійщини.
Гострі,холодні голки його дихання забирались глибоко в легені, баф на писку не допомагав а заважав, прагнучи залізти у відкритий рот разом із шмарклями, якы стікали по обидва боки шнобеля.
Дупа радісно відсигналила, коли керманич повернув назад, і, радісно дзеленькнувши двокульковим дзвоником, із задоволенням вмостилась на вузьке, притерте сідло.
Вітер сказився, прагнучи заморозити дзвіночок, який тепер прийняв на себе всю силу його дихання. Він то виринав раптово із-за якогось будинку,то, підштовхуваний черговою тарадайкою ззаду, прагнув зіпхнути верткого лісапєдіста з дороги.

Хай йому грець,подумав кеп, на сьогодні досить, знімаючи дупу з сідла біля самої хати, і вносячи її всередину. Приємне тепло охопило тіло, дупу і дзвоники, занурені в гарячу воду ванни, і розлилось всередині духмяним ягідним чаєм.
Лєпота!

0 коментарі:

Дописати коментар