Абсолютний Еверест Горана Кроппа

Зовсім недавно всі з хвилюванням дивились фільм "Еверест", який пройшов екранами країни. Захоплива і трагічна історія сходження на найвищу вершину світу не залишила байдужим багатьох!

Та мало хто знає, що у той самий час на схилах Евересту відбувалась ще одне сходження, яка по своїй значимості, напевне, перевершила багато сходжень на вершину світу.

Мова йде про шведа на ім'я Горан Кропп(Lars Olof Göran Kropp), який роком пізніше, у 1997-му, після повернення на батьківщину, став національним героєм Швеції.
Його сходження назвали "абсолютним Еверестом" тому, що здійснив він його від рівня моря, без допомоги кисневих балонів, і від рівня моря.

Батько його, Джерард, був альпіністом, тому ще в ранньому дитинстві, в шість років Горан піднімається з ним на найвищу гору Норвегії, Гальдхоппіген, а наступного року на найвищу вершииу Швеції-Кебнекайзе.

У той час його захоплювала музика, а не гори, в школі він грає з друзями, згодом тікає з дому, працює розносчиком пошти, вештається по країні, його частенько ловить поліція...

Так і жив від однієї крайності до іншої. Не відомо, що стало поштовхом. але Горан раптом вирішив стати військовим, десантником.

Ха, шнапс, віскі, дєвачкі цьому не сприяли, потрібно було мати відмінне здоров'я, і Горан починає тренуватись. То були неймовірні тренування на повне виснаження! І вже за кілька місяців він надіває на голову блакитний берет. А згодом залишається в армії понадстроково.

Доля-річ цікава. Альпінізм і тут його зачіпив. Горан подружився в армії з Метсом Даліном...альпіністом. Побачив у того якось альпіністський  журнал, відкрив...Рейнхольд Месснер, Гімалаї, Еверест...його захопила і потрясла історія.

Знову починаються скажені тренування. Економія на всьому, на чому можна було. $12000 річної платні лейтенанта шведської армії не вистачить, тому Горан залишає квартиру, і поселяється в наметі. Там у нього лежить спальний мішок, трохи одягу, книги, і головна річ-будильник!

Горан ставив дзвінок навмання, і коли той тарабанив вночі, вставав, брав наплічник і проходив декілька десятків кілометрів.

Потім були Доломіти, згодом він, разом із Метсом зійшли на Монблан. Їм закортіло у високі гори, і вони поїхали у 1988 році в Киргизію, на пік Леніна. Зійшли.

Закортіло ще вище! Куди? На Чо Ойю! Та на той час китайці трішки дратувались різною херньою, і друзі не отримують перміти(дозвіл). Горан їде у 1989 році в Південну Америку, лазить там, потім в Африку, лазить там. Його ледь не з'їдає живцем тиф.

У 1990 році шведська команда стоїть на вершині Музтаг Тауер, в Пакистані. Звідти Горан побачив К2(Чоґорі)...і зробив закладочку у пам'ять.

1991 рік, Шамоні. Під час сходження гине Метс.
1992 рік, китайці нарешті дають "добро" і Горан втикає льодоруб Метса у найвищій точці вершини Чо Ойю, закріплює фото друга, і розвертає поглядом в бік Евересту.

Мрія-там.

На шляху до Евересту ще будуть Броуд Пік, Кандченджанґа, К2...

Під час сходження на Музтаг Тауер Горану не подобалось, що у експедиції задіяно багато людей, носильники, провідники, поварі, і ціла купа спорядження.

У жовтні 1995 року, із Стокгольма, Горан вирушає в дорогу.
Сам.
Велосипедом.
З мінімальною кількістю речей на вантажному причепі.
Ніяких готелів і мінімум сторонньої допомоги. Тільки те, що взяв з собою.
Німеччина, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Туреччина, Іран, Пакистан, Індія, і нарешті-Непал. Важкий шлях, купа пригод, і сильне виснаження організму.

Йому було важко, і він був виснажений. Настільки. що повернув назад...за сто метрів від вершини Евересту!

Спустився вниз, у базовий табір. Відхекався...
Саме у цей час і розігралася трагедія на схилах Евересту. з командами Фішера та Холла.
Горан навіть приймав участь у рятувальних роботах.

Всі думали, що він повернеться додому...
Два тижні Горан приходив до тями, відхекувався, і, коли вже майже всі роз'їхалися з базового табору, вирушив сам.

Ні, не додому.
На ЕВЕРЕСТ.
САМ.

Друга спроба була вдалою, він стояв на найвищій точці Землі! Геть виснажений, та, напевне, щасливий!

Потім спустився вниз, зібрав свої речі, повантажив їх на причіп, і так само, велосипедом, через Казахстан та Росію, у жовтні 1997 року, повернувся у Швецію.
Та через деякий час він вимушений буде переїхати у США.

30 вересня 2002 року на маршруті "Air Guitar", штат Вашингтон, Горан зривається і падає з висоти 18 метрів...
З 11 точок закріплення, вириває 10...

Шалене та насичене життя!

0 коментарі:

Дописати коментар