По Грузії на шосейнику, день перший

Гарна штука-акції! У грудні, вже минулого, 2015 року, на сайті МАУ з'явилися дешеві квитки в Кутаїсі, по...$26 в обидва кінці. Плюс податки, збори, загалом 1637 гривень.

Протер очі, ні, цифра не змінилася! Лап-лап по карманах-ніц трішки не вистачає. Ех!.. Та наступного дня уже мав потрібну суму, тож бігом по квитки. Дивно, та ціна не змінилася!

Так я став власником дешевих квитків, ще й у перших рядах, а не в дупі літака. Але з чим летіти, лижі чи лісапєт? Сніг то є, то нема, одні кажуть-лижі, інші-нащо тобі шосер, бери МТБ!

Щось докупив із необхідного, щось взяв у друзів. Велік особливо не готував, як був-так і взяв! Із самого початку вирішив їхати без усяких баулів, тільки необхідне, і налєгке.

Формат мав бути легкохідний, без наметів/спальників, з ночівлями по друзях. Харчування в придорожніх забігайлівках, у друзів, і що Бог пошле.

Отож, що я мав. Шосейник Cannondale, нарульна сумка для фото і гаджетів, підсидільна, 14-літрова сумка, і маленький наплічник на спині.

Фотоапарат, два акуми, три карти пам'яті(16+16+32Гб), павербанк на 12000, сонячна панель з акумом(не знадобилася), смартфон, зарядки до всього, дві пари велоокулярів, два ліхтарики(один вело, інший налобний), пальчикові батарейки.
Про все напишу окремо і згодом.

Із велопричандалів: набір ключиків, мультитул, ремнабір з латками, змазка для ланцюга, насос. Ніяких запасок не мав. Гума на веліку стояла голандська Vredeshtain. Не знадобилося нічого, крім ключів, розбирав і збирав лісапєт. Жодного проколу.

Одяг: запасні велошорти+джерсі(не знадобилися), джерсі і термік з українською символікою, в національних кольорах, джордана/вуельта/нері, всі дєла :) , віндстоперка, і легка мембранна куртка. Шолом. Вітровка(130 гр.)

Шапочка та легкий баф, віндстоперні велорукавички, капці з контактами, три пари носків. Термоштанці, футболка, та туристські штани з кармАнАми, із легкої плащовки. Мав також надлегкі, короткі гумові чобітки.

Два прапори-України та Грузії.
Газовий мультипаливний пальник Primus(не знадобився), велочохол, поліпропіленовий, надлегкий тент(2х3 м)
Все добро заважило біля 15.5 кг разом із ровером(7,2 кг)

Весь ровер був обмотаний одягом, колеса(обоє) знято, і прив'язано з обох сторін задньої вилки. Ексцентрики вийняті, шолом закривав задній перемикач, чобітки взулили ноги передньої вилки. Руль скручено і прив'язано до передньої частини рами.

Все, що можна було прив'язати до рами-летіло там. Додатково велік обмотався поліетиленовим тентом, вліз і велочохол, та був запханий у два 160-літрові сміттєві мішки, і обкручений тейпом(як скотч). Жодних наклейок не ліпив. Все залишилось ціле.

Вилетіли з Борисполя о 20-й, в ілюмінаторі, як у підземеллі, нічого не видно, поряд святий отче читає молитву, його дружина замовляє тортик у стюардів.

При підльоті до берегів колхидських показався берег, освітлений ліхтарями від Поті, аж до Анаклії, така собі вогняна річка.
Дивно було летіти-у літаку купа сноубордистів, лижників...і один з ровером.

У лижнико/досочників(одесити з турклубу "Романтик") один не полетів, тому у маршрутці до Тбілісі було місце, куди мене і запросили. Ніч, біготня, в аеропорту не працювали банківські точки. тож мої 20 ларі виявилися згодом у нагоді одеситам, у придорожній забігайлівці.

Опів на шосту ранку були в Тбілісі, де я пішов до брат/друга Гоги, людини, що завжди тебе прийме, як рідного.

О 13-годині виїхав у напрямку Гудаурі. З надією. З домовленістю про приїзд. Без зайвих, залишених у Гоги речей.
На виїзді з міста, купив у кафешці(шикарне придорожнє місце, із смачними хачапурі, ґурулі, лобіані...як перепічка на Хрещатику!) парочку хачапурі і лобіані.

Мцхета. Хіба можна проїхати мимо Джварі? Покрутив наверх. Там повно народу, чувак грає і співає біля автівок, весілля. У сам храм я не заходив(не було бажання переодіватись)




Спуск був шикарним!
За селом Натахтарі обгонить мене джипчик з грузинськими номерами, і виходять звідти кияни, на чолі із Сергієм Харчуком(орг київської велосотки)
Ова! Погомоніли, і по сідлах!

Я їздив по тій дорозі десятки разів, але ніколи до того не чекав так Пасанаурі, як у цей раз.
Темніло.
Мряка.
Асфальт...так собі.

В Гудаурі мене не чекав ніхто. А мо' забув. А мо'...
На жаль, смартфон здох, записавши лише 18 км. У цей день навіть павербанк не допоміг-розрядився миттєво(так і не зрозуміло чому, адже згодом він працював відмінно) Тож трек не записаний.

Пробував допомогти місцевий водій, видзвонював спільних знайомих...так я нікого й не дочекався. Не здогадався зателефонувати у готель "Дадаена", де були кияни...ех...

Отже я поїхав назад, в Тбілісі. О 23-й годині.
Зупинився за Пасанаурі відпочити, зупинилась поряд фура...о третій ночі, в Гоги ще горіло світло. Як відчував.
Спав я залишок ночі і майже весь день, до 16-ї.

Жаль незаписаного трека, я всерйоз налаштований найближчим часом придбати якийсь гармін.
Виглядав би трек так:

4 коментарі:

Юра, покажи, будь ласка, свій ровер з саквами, як він виглядає. Ззаду сакви як ти кріпиш, в тебе є там отвір чи ти доробляв хомути?

Я зроблю пост на днях із виглядом, оглядом сумок. У мене була лише підседільн, нарульна сумки, і маленький наплічник!

От ота підсідельна якраз і цікавить. Знаю, що в Києві їх хтось виробляє, і вона ніби ОК для неважких речей, але вже щось серйозне, то треба вже сакви хоч-не-хоч. Коротше, буду дуже вдячний,Є якщо розкажеш про сумки і що ти туди напхав.

Напишу обов'язково! Їх шиють у Києві, Криму(це колишні партнери, я так знаю), там ціна, правда, як на мене трішки висока($50) В Запоріжжі по 340 грн.

Дописати коментар