Велосипедом по Румунії. День 7. Степове пекло

Шлях додому. 
Чи не найважча сотня км за всю поїздку. 


Вранці виявилось, що переднє копито тю-тю. Витягнув камеру, замінив, встановив, накачав, зібрав манатки, до коника...копито тю-тю. Що за?.. Вийняв, провірив, травить. Заклеїв самоліпкою, зачекав трохи, поставив, накачав, поїхав. 8-10 км., копито тю-тю(три рази).


Перших 35 км, чотири розбори колеса, чотири сахалай-махалай з камерами. Причина-латку зминало, вона травила. Та все ж я поїхав. І роздивився, що і спав я, і їду по вітровому раю-скрізь фургала вітрових генераторів, вітер дме ще сильніше, ніж учора. 

Інколи він був такої сили, що піднімав велік, відриваючи колеса від землі. Електричні провода гудуть, дерева гне, свист навколо, по дорозі шалено пруть автівки різного калібру. 

Тут я попав спочатку в одну, а потім в ще одну пилову бурю. Секунда, і ти в хмарі бурого пилу, закриваєш бафом лице, закриваєш очі, і чекаєш, поки все минеться. Спина мокра від нервового навантаження. 


Саме тут сталися два приємних випадки з важковаговиками, про які я вже писав у фейсбуці. 
"Ті дороги, в Румунії, по яких я їхав-вузькі, максимум чотири смуги всього. Це, напр., Е558, по якій на веліку наче і не дозволено, хоч знака немає. 
На ній, троє патрульних, кричали мені назустріч, і в спину щось з посмішками.
Інколи мені здавалося, що румунські водії-це вчорашній табір, чи циганські барони, що поміняли брички на мерседеси. На дорогах вони летять із шаленою швидкістю.
Та попри це, майже всі обганяють тебе аж по зустрічній, якщо вона вільна. Навіть на лісовій, глухій дорозі, вмикається поворотник обгону. Часто чуєш позаду коротеньке бі-біп, це сигнал тобі бути обережним. Особливо між двома зустрічними фурами- задній бікає, збавляє швидкість, бо знає, що ударна повітряна хвиля, від зустрічної фури, спочатку штовхне тебе в кермо, в бік кювету, а потім різко кине під машину позаду тебе.
Ти тримаєш кермо, а в метрі від тебе поволі проповзає мастодонт, і ось уже лише аварійкою-блик, блик.
Тобі, велосипедисту. Вибач, я тебе налякав!
Дорога на Галац. Дві смуги. Фури з курами, свиньми, цеглою, жомом. Хто бачив, як возять жом? З кузова тече. На дорозі вітер, 14-15 м., спека під 27. Чую позаду звук гальм, серце стискається, тіло зіщулилось...ПФІУХххх, і кабіна проповзає, а слідом по спині-ляп-ляп-ляп...душ із солодкуватого жому!
Бляяяя!-думаю sghtegnhjgdy...а щоб ти асрався, гад! Гад бликає аварійкою, їде поволі, метрів за триста car lot,з'їзд для авто, він туди. Махає з кабіни рукою-стань.
Стаю, кажу, що не румун і ніхалєри не знаю, крім мульцумеск.
-О, айм соррі фор зе вармшавер, ю окей? Екзаеклі?
Чи я в порядку?
Бляха, що це зараз було?"

"Галац. Ремонт моста, працює дві смуги, пропуск через світлофор. Червоний. В колоні зо два десятки авто різного пошибу, спереду зо чотири фури. Я всіх обійшов, тут бац-зелений, я по педалях, і газу. Хоч би один крикнув "Куда прьош?".
Натомість тихенько 
вся колона за мною по мосту повзе метрів двісті. І знаєш що?
Вони всі бібікали. Тихенько. Я маслаю, а позаду бі-бік, бі-бік. За мостом вже беру вправо, махаю рукою, а передній-фа-фаа! Ех, не було кому зняти все те...
Ну хіба не курви?"


Із зусиллями дотягнув до Галацу, з'їхав на берег річки, щоб розбити табір...розвернувся, і вже майже о двадцятій поїхав в бік України. 

КПП проходив уже поночі, табір розбив о 22-й, за кілометр від нього. На українському пункті погранцовому попросив наповнити фляги водою. 
-Он там, такоє строєніє малєнькоє, ідіть туди, там є кран. 
Фух, я вдома. 

Пробіг за день 135.2 км, набір висоти 401 м.
Трек за день:

0 коментарі:

Дописати коментар