Збирались ми на Гонсалеса перехресті, щоб звідти стартувати на трек. Із щільного туману один за другим виникали
Як завжди трьох десь чи то проспали чи заблукали, тому сім
-Берег он там, не забуваємо милуватися чудовим краєвидом!, крикнула кулеметниця Анька, тицьнувши пальцем десь! Десь хлюпалась вода і інколи з білої імли проступали
-Ні, кажу ж тобі, що не бачив я ще ні йожика, ні конячки! Так, обов'язково зателефоную коли побачу!
- Та тут всього 20 см води, давайте форсуєм!
Форсувати не хотілось...чомусь. Та й місток у двох сотнях метрів...
Перша пасторальна зупинка. Недалеко, у воді хлюпався
-Гулі, гулі, тась, тась, греби сюди ск...птахо, дам тобі шматок!
Біла птаха не хотіла, тому їли самі свої бутерброди, сало, ковбаси, шоколади і цукерки. Хоч і не було...сала.
Навіть Едик на фатбайку тут не рискнув їхати, перевів старанно. Ми ж не на гонках!
Нарешті з'явилась якась вода, але то не Десна, то наче Старик був. Але по ньому навіть кораблі ходять! Де корабель? Нема, вже в тумані, о-о-он там!
Бутери, ковбаса, батончики зробили свою справу і ми гайнули далі
Вигляд ззаду
Перед поїздкою я трішки переживав, що не зможу ганятися з молодими, ніч не спав, роздуми важкі, страхіття мучили. як мене будуть
Лосі постійно зустрічали потім з туману конячок.
Передостання зупинка на п'ять хвилин, далі шлях лише назад, додому.
А осіння Десна красива. Мабуть.
Де більше фоток?
А далі вже темно й нецікаво, пару км по бетонці, стежка, Вишгород, здрастуй Кийов, спасибі й до побачення всім!
0 коментарі:
Дописати коментар