Полонина Гропа в перший день нас зустріла привітно, радісно, сонечко світило в писок, гріло, на небі трохи бігало баранчиків-хмаринок.
Можна було і в цей день постаратись і на вершину, але воно нам тре'! Друзяки приїхали насолодитись Говерлою, а не...
А двоє наших, Юрко і Сергій, в цей час уже протоптали стежку до колиб, під Петросом, прибрали в одній із них, і спробували піти теж на вершину Петроса.
Ага, щас!
Снігу по самі помідори, можна і поморозити! Так і залишились на ніч у колибі.
Ранком наступного дня встали ні світ, ні зоря, о п'ятій годині, почухали... :) потилиці, бо надворі було не дуже файно, небо затягнуло сірим, набундюченим лантухом, який грозився розірватися негодою.
Вівсянка, сер!
І пішли.
![]() |
Сніг у лісі добре втоптаний |
![]() |
На межі лісу |
![]() |
Морозний Петрос вдалині |
Ті, що йдуть в туман. Говерла приховала на секундочку свою голівку.
Колиба еко-пункту зустріла причиненими дверима, затишком. Тут швиденько закип'ятили води, перекусили, попили чаю. Залишивши речі, пішли на вершину. Слідом за нами піднімалась група-троє дорослих, дитина, і славний песик!
![]() |
Передвершинний гребінь |
![]() |
Слава Україні! Героям Слава! |
![]() |
Вершина! |
![]() |
Ось такий милий цуцик теж вийшов на Говерлу |
Михайло
Олексій
Олександр У якій же позі можна завжди зловити фотографа?
Цього разу ми не скакали, але дехто став майже рачки!
Віта
Марина
Ми знову, в черговий раз, спускаємось вниз, "в суєтність міст, і потоки машин..."
По дорозі, при стежині, зустріли... Червону Шапочку, правда шапочка у неї посиніла від морозу...
Забрали з собою, відігріли, напоїли, нагодували, і додому завезли!
Ну що, їдемо в гори?
0 коментарі:
Дописати коментар