Говерла-2015. Вершина

Полонина Гропа в перший день нас зустріла привітно, радісно, сонечко світило в писок, гріло, на небі трохи бігало баранчиків-хмаринок.
Можна було і в цей день постаратись і на вершину, але воно нам тре'! Друзяки приїхали насолодитись Говерлою, а не...

А двоє наших, Юрко і Сергій, в цей час уже протоптали стежку до колиб, під Петросом, прибрали в одній із них, і спробували піти теж на вершину Петроса.
Ага, щас!
Снігу по самі помідори, можна і поморозити! Так і залишились на ніч у колибі.

Ранком наступного дня встали ні світ, ні зоря, о п'ятій годині, почухали... :) потилиці, бо надворі було не дуже файно, небо затягнуло сірим, набундюченим лантухом, який грозився розірватися негодою.
Вівсянка, сер!

І пішли.

Сніг у лісі добре втоптаний

На межі лісу

Снігу стало трохи більше, він був м'яким, рихлим, і ми частенько провалювались!

Морозний Петрос вдалині

На передвершинному гребені стало дути непадецкі, і дехто утеплився! Ми стали зразу помітними, мабуть, аж із Петроса!

Ті, що йдуть в туман. Говерла приховала на секундочку свою голівку.

Колиба еко-пункту зустріла причиненими дверима, затишком. Тут швиденько закип'ятили води, перекусили, попили чаю. Залишивши речі, пішли на вершину. Слідом за нами піднімалась група-троє дорослих, дитина, і славний песик!

Передвершинний гребінь

Слава Україні! Героям Слава!

Вершина!

Ось такий милий цуцик теж вийшов на Говерлу

На гору вийшли:

Денис

Михайло

Олексій

Олександр У якій же позі можна завжди зловити фотографа?

Цього разу ми не скакали, але дехто став майже рачки!

Віта

Марина

Ми знову, в черговий раз, спускаємось вниз, "в суєтність міст, і потоки машин..."

По дорозі, при стежині, зустріли... Червону Шапочку, правда шапочка у неї посиніла від морозу...
Забрали з собою, відігріли, напоїли, нагодували, і додому завезли!