Легенда про Чорного альпініста

 

Чорний альпініст-це такий собі привид альпіністського фолкльору країн колишнього "совка".
Існують різні варіанти, про Ганса і Фріца, коли один загинув, зірвавшись у провалля, а інший, перерізав мотузку, рятуючись сам. Тепер по ночам Ганс ходить по горам, шукає Фріца, і часто кричить по ночам:
Га-а-нс, дай руку!

Інший варіант описує закоханих скелелазів. Дівчина загинула в горах, хлопчина до цього часу ходить-бродить, заглядає по ночам у намети, відкриває спальні мішки і дивиться в обличчя-шукає свою кохану. Тому в альпіністів є свій звичай лягати головою до виходу, щоб Чорний Альпініст відразу міг побачити, хто тут спить і піти, не заподіявши нікому зла. А якщо хтось ліг ногами до виходу, то він витягує всіх за ноги, а це не дуже приємно, навіть дуже страшно. Він витягує сплячого, щоб заглянути в лице. Але застати Чорного альпініста за цим заняттям вкрай складно, майже неможливо, тому, що він приходить, коли всі міцно сплять!
У цьому випадку поява ЧА-вісник нещастя, або невдачі.

Йшла собі група в горах, гиркалися між собою всі, заблудилися, почали панікувати. Один за одним пропали, крім найстійкішого, який тримався до останнього, але і він...кирдик, кажучи!
Так от, тепер інколи на стежках гірських раптом появляється в різних групах ще один учасник, який мовчки йде останнім, і якого ледь видно. Або раптом виникне із-за повороту і зникне...ви підходите на те місце...а там, Матір божа, таке провалля страшне! 

Ось так цей Чорний Альпініст оберігає деякі групи. Там, де напружена обстановка між учасниками.

Новачкам, у таборах альпіністських, розказують про одного альпіньора, який пішов по хліб...і пропав, висох на вітрі, почорнів на сонці, замерз у снігах, не вернувся, значить! Таке буває...частенько, еге ж!

Так от, душа ж його не заспокоїлась, бродить по горам, льодовикам, хлібця просить! Хто не подасть-ой, біда буде! Цю сцену розігрують досвідчені і авторитетні альпіньори по типу вєрю/нєвєрю, та ти шо, ах?

Коли новачки розходяться спати і вже майже засинають, хтось вимащує руку чорним чимсь, просовує її в намет, і тихим, загробним голосом: -Подайте хлібця!
Інколи хтось інший, про кого не знає намастивший руку, теж вимащує чорним свою руку, і в момент, коли перший просить хлібця, кладе тому руку на плече, і таким же голосом Фреді Крюґера каже: -А навіщо тобі мій хлібець?

1. У «чорного альпініста» вірять серйозно. Про нього розповідають-таки інакше, ніж про дерев'яні ідолах, які ганяються за новачками. «Чорного альпіністові» залишають їжу, аж до окремої миски «самі знаєте для кого», відставляє на святах на край столу. В ім'я його дають їжу малознайомим, всім, хто попросить, - а раптом це «чорний альпініст» ?!Але вірять - всерйоз.2. Є багато цілком гідних людей, які запевняють, що особисто бачили «чорного альпініста». Це самий звичайний чоловік, який може розпитувати тебе про щось, просити про якусь дрібницю ... І якого можна розпізнати по дуже темному кольору обличчя і по важкому запаху. Втім, у дуже багатьох альпіністів через гірського ультрафіолету сильно темніє особа (знаменитий гірський загар), а запах від людей, які не мившіхся в лазні по два-три тижні, а то й місяці, зазвичай виходить досить щільний.Бушков, Буровский. «Сибірська жуть» (глава «Чорний альпініст»)

І, звичайно ж, тему Чорного альпініста не обійшов пісенно-музичний фолкльор.

Автор цієї пісні мені не відомий.

  Альпинисты на площадке, продолжая трудный путь,

  Собрались в своей палатке перед траверсом уснуть.

  Где-то камень прокатился, не шумит опять ничто,

  Тихо вечер опустился на Ушбинское плато.

  

  Теплый ветер дунул с юга, тишина на леднике.

  Вдруг услышали два друга стук шагов невдалеке.

  Ближе, ближе, вот уж рядом, замер мерный звук шагов.

  У обоих страх во взглядах, леденеет в жилах кровь.

  

  Слух и зренье насторожив, не спускают с входа глаз.

  Человека быть не может в этом месте, в этот час.

  Наконец один решает посмотреть, кто там стоит.

  И от страха замирая, открывает и глядит.

  

  Нет, такого, уверяю, не увидишь и во сне.

  Черный труп стоит, качаясь, зубы блещут при луне.

  Где был нос- темнеет яма. На большие рюкзаки,

  Не мигая, смотрят прямо глаз ввалившихся зрачки.

  

  Плечи черная штормовка накрывает. Чуть живой,

  Альпинист привстал немножко, говорит: "Ты кто такой?"

  Звук глухой в ответ раздался, то ли клекот, то ли свист:

  "По иному раньше звался- ныне черный альпинист.

  

  Я погиб на Ушбе грозной, треснул верный ледоруб.

  От ветров, пурги морозной почернел и высох труп.

  Долго звал на помощь друга, но ушли мои друзья.

  В этот день ревела вьюга и замерз под снегом я.

  

  Вот уже четыре года в ледяном своем гробу.

  Клятву дал: людскому роду мстить за страшную судьбу".

  Замолчал мертвец ужасный, жутко глянул на двоих,

  Вдруг раздался шум неясный, зашумел, опять затих.

  

  Налетела злая вьюга, вмиг палатку сорвало-

  Видно им придется лихо, потемнело как назло.

  Свет нигде не пробивался, лишь неясен, дик и глух

  Страшный хохот раздавался из прогнивших черных губ.

  

  Буря долго бушевала, ждали, ждали- нет ребят.

  Через снежные завалы вверх выходит спасотряд.

  Возле сорванной палатки найден был один из двух,

  Вниз ледник тянулся гладкий, аж захватывало дух.

  

  Ушбы грозные вершины нависали позади.

  Прямо вверх, на седловину, по стене вели следы.

Написав оце все...і оглянувся...щось шебуршиться позаду!
Немає!

Прочитав сам-порадь другу!!

Опубліковано в: Різне