Шосейником по Грузії, Хашурі та Хараґаулі

Шосейником по Грузії-така собі покатенька вихідного дня. Треба було їхати в Західну Грузію. і я, зібравши манатки, та подякувавши Гогу з Ілоною, вранці 17-го лютого погнав в Хараґаулі.

Ха, погнав, аякже! 115 км за майже сім годин! Вмордувінд дув такої сили, що місцями просто зупиняв! Долина, по якій проходить траса через всю країну-як аеродинамічна труба! Плентався.

Взагалі-то я планував за день доїхати прямо в Хараґаулі, це 180 км., від столиці. Та приїхавши о шостій вечора під Хашурі, в містечко Ґомі, зрозумів, що навряд чи встигну за годину світлового періоду піднятися на Рікотський перевал, а потім ще ввалити 40 км спуску, з поворотами по нічному серпантину.

У придорожньому мотелі, повечеряв м'ясом з перцем/помідорами, та й завалився на нічліг, на другому поверсі. Мотель...музика...дівки...хекання та стогін за стіною...лопотіння п'ят по підлозі...але все ж заснув.

Вранці розрахувався, і вйо! Шо, навіть чаю не попив? Не попив!

За десять км, в Хашурі, купив у притотуарному кіоску парочку хачапурі і одне лобіані(рачинське хачапурі, пиріг з квасолею) і покрутив далі, на перевал.

На 26-му км перевал. Є тунель, але через сам перевал цікавіше. Перед цим я був на ньому у 2011-му році.

Закинутий ресторанчик на перевалі

Вітер у той день валив ще гірше, ніж перед тим! І знову вмордувінд! Надіявся, що хоч з перевалу буде легше!
Щас!

Як виявилося згодом, у цей день швидкість вітру була просто ураганна-в Тбілісі валило дерева, в Кахетії зривало дахи!

З перевалу крутив, бо вітер через 10-15 метрів зупиняв велік!

А потім я зустрів Бланку! Навіть не думав, що ще хтось тут їде веліком. Бланка, іспанка, яка живе у Лондоні, крутить педалі в Китай, потім в Австралію, а потім назад, в Лондон.

Пригостила чаєм, сяк-так погомоніли. Виявилося, що вона теж альпіністка, робила сходження в Непалі, Перу, Іспанії. ЇЇ сайт ось.

Ще за якусь годинку-півтори я приїхав у місто Хараґаулі, до Бічіко Іполітовича, батька Ґоґи, та його дружини Мзії. На в'їзді в місто попросив дозволу у Дев, в яких вірять у тутешніх краях.

У грузинській міфології і фольклорі деві (від іранськ. Дев) — злі духи. Деви зооморфні, рогаті і волосаті, багатоголові (від трьох до ста голів). Зі збільшенням числа голів зростає їх сила, на місці зрубаної голови виростає нова. Деви мешкають в підземеллях, але можуть жити й на землі, володіючи палацами і багатствами. Зазвичай разом живуть сім — дев'ять братів. Займаються деви скотарством і полюванням, викрадають і тримають в неволі красунь. У горян Грузії деви виступають як синоніми гнобителів і поневолювачів, проти них борються місцеві божества. Жіночі персоніфікації девів — велетки — менш злі, вони дають притулок і вогонь прибульцям і охороняють їх від своїх синів-людожерів.